Наталя Байкалова - бізнес-психолог, провідний фахівець в області переговорів, стратегії і управлінського консультування.

За словами спікера, життєвий сценарій – це набір установок, вірувань, принципів, цінностей, які визначають ставлення людини до себе, до світу і до інших людей. Перший пласт життєвого сценарію розміщувати не повчальними речами в 5 років. Дитина до 5 років дивиться і «списує» – спрацьовує принцип слідування. Діти намагаються відтворити модель поведінки батьків.

Далі йде період Ренесансу і підлітковий період (10-12 років). У цей час дитина входить з певним уявленням, який я, який світ і починає порівнювати себе з іншими. Які цілі в 10-12 років? Визнання, бути своїм у групі – приналежність. 10-12 років – це той короткий період, в який дитина може переглянути свій сценарій, але вже під впливом відносин з однолітками, навколишнього середовища.

Наступна вузлова точка 18-19 років. Молода людина вийшов в світ і зрозумів, що мама розповідала, що гроші – не головне, головне – бути хорошою людиною. А виявилося, що гроші – це важливо. У цей період відбувається селекція дитячих переконань.

До 21 року вона закінчується, і остаточний період формування життєвого сценарію закінчується в 28 років. До цього часу має статися якесь значна подія в житті: одруження або заміжжя, народження дітей, де фіксується сценарій: який я і який світ навколо мене.

Чотири фактори, які впливають на формування сценарію.
1. Поведінка батьків в органічних умовах. Це те, як ми поводимося по відношенню до оточуючих, по відношенню до партнера, який сценарій близькості ми демонструємо по відношенню до своїх батьків, до дитини.
2. Установки батьків або очікування. Кожна дитина розуміє, за що його заохочують в сім’ї, а за що карають. Тобто, яким його хочуть бачити батьки.
3. Ставлення з однолітками. Як у мене складаються відносини з ровесниками? Я з цією моделлю поведінки можу завоювати визнання? Я можу бути своїм чи ні?
4. Особистий травматичний досвід. Це – розлучення батьків, різного роду насильство, втрата близьких людей тощо.

Наталя підкреслила, що батьки зобов’язані відповідати за безпеку дитини до тих пір, поки він вимагає цього, відповідати за його знання або знайомство з соціальними нормами, які він вибрав. І саме батьки знайомлять дитину з поняттями особистих кордонів інших людей і його в тому числі. Таким чином дитина виробляє для себе стратегію, як він буде діяти в житті, щоб досягти своєї мети.