#Фото: The Gate Agency Чергове засідання CFO Club Ukraine. Members only було присвячене темі "Світ у 2030 році". Спікером зустрічі цього разу виступив викладач kmbs та LvBS Валерій Пекар. Він наголосив на тому, що наш світ стоїть на порозі фантастичного технологічного стрибка. Ми повинні знати, на якій моделі побудоване наше майбутнє, бо прямо на наших очах у світі відбувається наступний фазовий перехід.

Якими будуть Україна і світ у 2030 році? Що треба робити зараз, щоб ми і наші діти були до цього готові? Про майбутнє написано дуже багато. Найпростіший підхід до дослідження майбутнього це пляшка віскі. Ви наливаєте, випиваєте, дивитесь на стелю і бачите там майбутнє. Ви бачите або те майбутнє, якого дуже сильно прагнете, і тоді це називається утопія. Або те майбутнє, якого ви сильно боїтесь, і тоді це називається антиутопія. Хорошим методом дослідження майбутнього є експертне опитування (продовжене минуле). Є проблема: всі експерти мислять у парадигмі продовження теперішнього що називається англійською мовою презентес … і для них майбутнє ніколи не настає.

Учасники засідання долучилися до вивчення елементів наукового моделювання. Проблема сучасних науковців в тому, що вони надають величезну кількість даних, серед них переважно те, що нікого не цікавить. Ігрове моделювання дуже добре, щоб промоделювати сценарій майбутнього. Але всі ці методи мають певні недоліки. Тому більш предметним є поєднання всіх цих методів. Це має назву форсайтне моделювання (раціональне та ірраціональне). Виникає цікаве запитання: чи можна обрахувати майбутнє? Людина не є стовідсотково раціональною істотою. Обрахувати дії мільярдів людей неможливо. Друга причина це недосконалість наших моделей. Тренди бувають невідворотні, на які ніхто не може впливати. І паліативні (гнучкі), тобто тренди, на які хтось (суб’єкт) впливає. Невідворотні тренди формують неминуче майбутнє., яке стовідсотково настає. Майбутнє принципово є сценарним, сценарій визначається змінними трендами. Американський філософ Кен Вілбер пропонує підхід, який ґрунтується на двох простих ідеях: все взаємопов’язано і одночасно все еволюціонує. Економіка, політика, релігія, фінанси, мова не пов’язані синхронним розвитком. Наш сучасний світ переживає глобальну кризу: економічну, екологічну, політичну (внутрішню і міжнародну), ціннісну, демографічну, освітню і т.д. Але це можна розглядати не як кризу, а як пологи народження нового світу, назву якого ми ще не маємо. Існує теорія так званих фазових переходів в історії людства. Фазовим переходом називається сукупність величезних змін, які повністю переводять людство з одного стану в інший. Наприклад, нульовий фазовий перехід. Вчені домовилися, що це було близько 70 тис років тому. З’явилась перша зграя (не більше 100 осіб). Ми всі є нащадками цих істот. Перший фазовий перехід трактується як неолітична революція. З’явилася організація (сільське господарство, розшарування суспільства, поділ праці, міста, держави, релігії). Це було 12 тис. років тому. Приблизно 2600 років тому стався другий фазовий перехід, який науковці називають осьовий час. Це тоді, коли з’являється етика, мораль, закон, право, філософія, системне мислення і багато іншого. 500 років тому відбувся третій фазовий перехід. Його можна трактувати як Модернізацію. З’являється сучасне суспільство. Цей період характеризується науково-технічною революцією, промисловою революцією, релігійними реформаціями, Відродженням, капіталізмом. Як вважають вчені, для того, щоб зрозуміти, що відбудеться через 50 років, треба подивитися, що було 5000 років тому. Ми бачимо, що проміжок між фазовими переходами і тривалість фазових переходів скорочуються. Все змінюється: технології,економічні відносини, культура, політичні схеми, організація, управління, лідерство, мислення, духовність, сприйняття часу, віку, гендеру тощо. Є два правила. Майбутнє настає не для всіх через те, що є різне ставлення до нього. І друге: будь який ресурс завжди врешті потрапляє до того, хто його ефективніше використовує. Це стосується країн, компаній і людей.

З давніх часів відповідно до поглядів політичних істориків наш світ можна поділяти на Ойкумену і Околицю. Ойкумена це розвинена цивілізована частина, а Околиця це відстала частина, де живуть варвари. Ойкумена 2030 розглядається як світ без кордонів, де громадяни планети мають дешеві та якісні блага. В світі, в якому можна не працювати, переважна більшість людей буде не працювати. І завжди будуть люди, які все одно будуть працювати. І це означає зміну класової структури суспільства. Клас активних людей (освічені пасіонарії) працюватимуть заради задоволення та самореалізації. Таких людей буде 10-15%. Другий клас (пасивний) називається консьюмтаріат. Це люди, які отримуватимуть гарантований мінімальний дохід: базовий рівень споживання в обмін на лояльність. Околиця 2030 засвідчує, що майбутнє настає не для всіх. Там бідність, неграмотність і інституційна неспроможність. Для людей Ойкумени характерне довге активне якісне життя, здоровий його спосіб з постійним моніторингом та ранньою діагностикою. Освіта людей Ойкумени передбачає ключові навички замість «правильних знань», проактивне пізнання, критичне мислення, креативність, комунікація,емпатія та колективна робота. Не на останньому місці є вміння переучуватися. Сім’я Ойкумени передбачає збільшення ваги любові і турботи.
Фінансисти (члени клубу) мали змогу задати Валерію Пекару під час засідання запитання, отримати відповіді від спікера та виконати практичні завдання.